Пам’ятаємо захисників Донецького аеропорту

Сьогодні День пам’яті захисників Донецького аєропорту.
242 дні наші воїни захищали цей маленький клаптик української землі. Це одна з героїчних сторінок нової України, поряд з Савур-Могілою, Луганським аєропортом, рейдом наших воїнів по тилам Луганщини, звільненню Маріуполя.
Я не знаю, чи справді так стратегично важливо було утримувати цей аєропорт, але в історії країни, рано чи пізно, обов’язково виник би наріжний камень, що став би символом боротьби за кожний метр рідної батьківщини. Цим символом став ДАП. Знаєте, я – як донечанин, пишаюсь, що цим наріжним камнем боротьби за українську землю стала частина Донецька. Це гарантовано свідчить про те, що Україна повернеться в Донецьк переможцем. Бо символи з часом міфологізуються і стають частиною національної свідомості.


От чому для росіян зробили міф – “Севастополь – город русской славы”? Щоб кожний руський вважав що це їх земля, а ні кримських татар, греків чи українців. Нажаль спрацювало….
Оборона Донецького аєропорта вже увійшла в історію України. Фактично це історія, як країна билась з московськими полчищами на конкретному полі, та обороняла конкретну фортецю. Кіборги, самі того не розуміючі, написали своєю кров’ю саму героїчну сторінку сучасної української історії. Саме оборона ДАПа зупинила просування ворожих військ в західному напрямку. Ось Сергій Лойко в своему романі “Аєропорт” написав, що захісники ДАПу і самі не знали за що вони там б’ються. Але Бог знав, за що вони там б’ються. Не було б там такого шаленого відчайдушного опіру в аєропорті, хто зна де б пролягала лінія оборони?
Колись там буде встановимо стелу з надписом: “На цьому рубіжі в 2015 році було зупинено наступ російських військ”. А, ну звичайно, “їх же там немає”! Але нам – українцям все одно, ми саме так напишемо.
Любимо та пам’ятаємо героїв!

Саід Ісмагілов

Коментування та розміщення посилань заборонено.

Коментарі заборонені.